Взгляни на этот день!

Ах, люди, будьте же добрее
И снисходительней к другим.
У каждого свои проблемы,
Не добавляйте горя к ним.
Мы далеки от праздной жизни
Наш путь не легок и жесток.
Вы лучше просто так зайдите,
По-доброму, на огонек.
Не лезьте в душу, не смакуйте
«Кто? С кем? Когда? и Почему?»
Ведь жизнь чужая — лес дремучий.
Споткнуться можно самому.
Зачем считать грехи чужие?
Пусть не коснутся они вас.
Ведь все мы люди, все живые
И наша жизнь один лишь фарс.
Пусть будет в жизни все как есть:
Душевность, теплота, забота
И радует счастливая семья,
А также повседневная работа.
Пусть будет небо чистое над вами,
Пусть будет жизнь по-доброму светла.
Живите, окруженные друзьями.
И всех вам благ, здоровья и тепла.

автор неизвестен

На кухне я готовлю завтрак,
Как пахнут кофе и халва!
А может быть, имеют запах
И наши чувства, и слова?

Любовь, к примеру, пахнет розой,
А детский лепет – молоком,
А слово доброе – мимозой,
Ромашкой или васильком... 

Словесный мат, простите, смрадом,
И, как невидимый палач,
Он побивает, будто градом,
Росточки счастья и удач.

Какая красочная дыня!
Разрезала , а там - труха...
Наверно, пахнет так гордыня,
Родоначальница греха.

Улыбка пахнет шоколадкой,
И комплимент – конфетой сладкой,
Покой – домашним пирогом,
А гнев – горячим утюгом!

В свободе слышу запах моря,
Так пахнут ветер и цветы,
А если кто друг с другом в ссоре,
Там запах серной кислоты...

Духами пахнет благородство,
Доброжелательность и мир,
А свалкой мусорной уродство,
Обжорство, пьянство и трактир...

Унынье – как тяжёлый камень,
Всегда у мира на виду,
А нежность пахнет лепестками
Цветущей яблони в саду!

Пусть будет счастья добрый запах
И аромат красивых слов!
На кухне я готовлю завтрак –
Печенье, кофе и любовь!

Отец Тихон (Оптина пустынь)

P. S. Пусть в Вашем доме всегда живут и "счастья добрый запах, и аромат красивых слов", а на столе всегда стоят - "печенье, кофе и любовь"!!!!

Японія: 50 000 японців переступили столітній рубіж! А через 15 років столітніх довгожителів в Японії буде більше мільйона чоловік. Чому?
Таких досягнень за тривалістю життя і якості життя немає більше ні в одній країні світу. Хтось висловить припущення, що секрет їхнього довголіття в тому, що вони їдять сиру рибу і водорості. І не матиме рації. Є в світі багато країн, особливо розташованих на берегах теплих океанів, де місцеві жителі з ранку і до ночі їдять морепродукти, фрукти і овочі, а живуть в два рази менше.
Секрет довголіття полягає в тому, що японці єдиний народ на Землі, який при спілкуванні намагається не зіпсувати настрій свого співрозмовника. Більш позитивною країни знайти в світі неможливо. Тому ми бачимо справжнє економічне диво, у них немає землі, їм ніде сіяти рис і будувати міста, у них абсолютно відсутні природні багатства. Але при цьому вони найбагатша нація на світі. Середня зарплата японця - три з половиною тисячі доларів. Чому я вам розповідаю про ці дивовижні досягнення? Справа в тому, що секрет успіху цілої країни полягає в тому, що японці одними з перших навчилися контролювати свої думки. Розуміючи прекрасно, що негативні думки вбивають не тільки настрій співрозмовника, але і його здоров'я, і ​​його майбутнє, - вони взяли і викинули зі своєї мови слово «ні». Це було зроблено природним чином, тому що кожен з них в школі, вдома, на роботі, контролює свої думки і не дає негативних думок зіпсувати життя і майбутнє іншим людям. На жаль, в більшості країн люди не розуміють, що думки - це насіння, з яких виросте їхнє майбутнє, майбутнє їхніх дітей, майбутнє їх фірми, майбутнє їхньої країни.

Бережіть один одного, кохайте і будьте коханими..
.

У мене немає доньки.

І біологічної ніколи не буде. Рак-дурак відібрав цю можливість.

Але...

Якби така можливість була, я би їй написала смс і попросила би, щоб вона прикріпила цей текст згори нашої переписки , щоб у важкі хвилини ніколи не забувала, що життя одне і тільки ми вирішуємо хто ми є, ким ми є і що ми в результаті від життя отримаємо.

Люба моя донечко, я хочу, щоб мій досвід був тобі корисний.
Поділюся з тобою тим, що я зрозуміла за ці 37 років свого життя, зрозуміла, бо перевірила.

- Ніколи не втрачай віри у себе. Щоб не сталося, ти можеш все почати спочатку. Поки ти жива, можливо все і нічого не остаточно.

- Кожна поразка- це ще не фінал. Це шлях до перемог.

- Одружуйся тільки з тим, кого любиш. Хто тебе захистить і розсмішить. Люби того, хто тебе цінує, незалежно від того ким ти є.

- Будь чесною з собою і з іншими.

- Знайди справу свого життя. Ти швидко зрозумієш яка вона. Справа має бути в задоволення і в прибуток. Ти маєш бути кращою в тому, чим займаєшся. Працюй над тим, що любиш. Весь час нарощуючи вміння.

- Будь сміливою і сильною. Бог допомагає таким.

- Ніколи не йди на компроміси зі своєю совістю і честю. Нікому, чуєш, нікому не дозволяй принижувати твою гідність.

- Одружуйся скільки хочеш. Не звертай уваги, що люди скажуть. Щаслива мама - щасливі діти.

- Люби себе. Намагайся стати кращою копією себе.

- Будь незалежною. Фінансово і морально.

- Друзі - це ті, хто з тобою, коли ти на дні і коли ти на вершині.

- Вчи мови. Вони дають свободу.

- Не тримай зла до тих, хто тебе зрадив. Відпусти і забудь.

- Не бійся народжувати дітей. Вони не забирають свободу. Вони дарують продовження і слід.

- Не вздумай нарощувати волосся і робити губи качечкою. Якщо тобі здається, що не видно, то тобі здається.

- Дбай про своє здоров"я. Раз на рік роби чек-ап тест на рак.

- Люби своє тіло. Яким би воно не було. Якщо тебе воно не влаштовує, то працюй над ним, щоб влаштовувало.

- Змінюйся і не бійся змін.

- Читай книжки.

- Подорожуй. Світ прекрасний. Ти маєш його побачити.

- Люби свою країну. Повір, вона найкраща.

І... Дзвони мені. Щоб не сталося, я за тебе. Бо ти - це продовження мене. Я завжди буду поруч. Навіть, коли мене нема.

Твоя мама.

Взято з фейсбук
Яніна Соколова

Якщо людина робить нас боляче, значить вона сама глибоко нещасна


Щасливі люди не грубіянять в чергах, не лаються в транспорті, не пліткують про колег, щасливі люди в іншій реальності..

Писала калина листи з України

До білих російських беріз,

І падали крупні червоні краплини

Чи крові її, чи то сліз.

Писала вона: «Заберіть своїх хлопців,

Що в гості незвано прийшли,

Навіщо в чужій вони гинуть сторонці?

Бої тут тривають страшні.

Вам брешуть нахабно, що хлопці «блукають»,

Їх кинули в жерло війни..

Війна – не навчання…тут дійсно вбивають,

Це ж ваші брати і сини.

Навчать їх стріляти в людей із гармати,

Підступний віддавши наказ.

Чи варто для цього синів в світ пускати,

Щоб тут зупинився їх час?

Ви ж хлопцям хрести одягали на шию,

Вони ж тепер цілять в людей

Із ними одної і мови, і віри

Заради химерних ідей.

Вже дехто ніколи додому не верне,

Рясніють поля від могил,

Живі ж – то каліки , їх доля химерна,

Птахи, що позбавлені крил.»

Писала калина листи, й розсилала

Зі зграями чорних круків…

Навколо ж калини горіло й палало,

І попіл на землю летів.

Хоч постріли «Градів» лякали калину

Й пожежі змикались в кільце,

Писала, кричала вона до загину

Й була таки справжнім борцем…

Поламані ребра, посічені скроні,

Пошкоджені всі гілочки,

І падали краплі червоно-солоні,

Горіли мов в церкві свічки.

Бо вся ця земля не росою вмивалась,

А кров’ю людською без меж,

Не сонечком ніжно вона зігрівалась,

А попелом після пожеж….

Писала калина листи з України

У різні куточки землі:

«Не спіть, поможіть. Нам стріляють у спини

І знищити хочуть в Кремлі…»

З війною і втратами важко змиритись,

Народ взяв цей хрест і поніс…

І нам до землі тій калині б вклонитись,

За кожен написаний лист,

За щирість її, не підкуплену совість,

Що навіть в вогні не згорить…

І хай ще в країні беріз спить свідомість,

Та скоро весь гай зашумить!

Людмила Лєгостаєва
«Писала калина листи з України

Хто ж в серця колись братньому люду
Влив ту отруту і ненависть люту,
Щоб спромоглися росії сини
Вогонь запалить в "братовбивчій" війні?

Господи, милий, зглянися, помилуй!
Воїнам нашим даруй мужність й силу!
Неньку-Вкраїну, домівочку рідну
Боронять вони, шлють відсіч тут гідну

Диявольським нелюдам, вбивцям дітей,
Несуть що ракетами сотні смертей.
Палають і стогнуть в нас села й міста,
Ввірвалась в життя їх погибель ота.

Георгій святий, переможець війни,
ти бачиш, як б'ються доньки й сини?
Підтримай, молю, стань у поміч їм в полі,
Щоб нам перемогу здобути і волю!

Матінко Божа, заступниця наша,
Налий, Пресвятая, МИРУ всім чашу!
В нас думка палає, палає одна:
Прокинулись зранку — скінчилась війна!

Тетяна Аколішнова

Мир на землі — це затишок і тиша,

Це сміх дитячий і душі політ!

Коли поет чарівні вірші пише

Про незвичайний, дивовижний світ.

Мир на землі — це росяні світанки,

Краса і творчість, пісня у гаях.

Мир на землі — це вечори і ранки

Із радістю і щастям у серцях.

Мир на землі — це дім, і мама, й тато,

Й любові стільки — просто через край!

Це та земля, де щастя є багато

І в кожнім домі — хліба коровай!

Це та земля, де сміх і пісня лине,

І діти йдуть до школи знов і знов.

Ніколи у боях ніхто не гине,

Бо там господарюють щастя і любов!

Я находился в аэропорту и стал свидетелем сцены прощания отца с дочерью. Объявили посадку на ее рейс, и я услышал, как она сказала отцу: «Папочка, наша с тобой жизнь—это было более чем достаточно.Твоя любовь это именно то, что мне всегда было нужно.И я тебе желаю достаточно».
Они поцеловались, и она ушла. Он подошел к окну, где сидел я.
Я видел,что ему хотелось  плакать.Я не хотел вмешиваться, но он сам обратился ко мне:
-«Вы когда-нибудь прощались, зная, что это навсегда?".
-"Да",—ответил я.
—«Простите, что вмешиваюсь, но почему Вы говорите, что это навсегда?»,— спросил я.
-"Я стар, а она живет очень далеко. Я реально смотрю на вещи и понимаю, что следующий раз она прилетит сюда только на мои похороны".
-"Когда вы прощались, я слышал, как она сказала Вам «я желаю тебе достаточно».
Можно спросить у Вас,что это значит?
Он улыбнулся.
-«Это пожелание, которое передается из поколения в поколение.
Мои родители говорили его всем».
Он замер за секунду и, подняв голову вверх, словно припоминая, улыбнулся еще раз.

«Когда мы говорим «я желаю тебе достаточно», мы желаем человеку, чтобы в его жизни было достаточно хороших вещей, которые бы поддерживали его».
Он повернулся ко мне и прочитал, словно стихотворение по памяти:

Я желаю тебе достаточно солнца, чтобы твои дела были яркими.
Я желаю тебе достаточно дождя, чтобы научиться ценить солнце.
Я желаю тебе достаточно счастья, чтобы твой дух жил.
Я желаю тебе достаточно боли, чтобы маленькие радости казались больше.
Я желаю тебе достаточно денег, чтобы осуществить свои желания и мечты.
Я желаю тебе достаточно потерь, чтобы научиться ценить все, что у тебя есть.
Я желаю, чтобы в твоей жизни было достаточно «здравствуй», чтобы они поддержали тебя, несмотря на «прощай навсегда».

Oн заплакал и удалился…

Говорят, что
* требуется минута, чтобы найти особенного человека,
* час, чтобы оценить его,
* день, чтобы полюбить его;
* но потом всю жизнь, чтобы забыть его.

НАЙДИТЕ ВРЕМЯ ДЛЯ ЖИЗНИ.

Я ЖЕЛАЮ ВАМ ДОСТАТОЧНО....

В зоопарке жила старая лисица.
Уже не жила, а доживала последние дни. Старая, дряхлая, облезлая. И к ней подсадили лисят - так получилось, лисятки остались без матери. И дряхлая лиса начала о детках заботиться. Инстинкты включились. И, знаете, помолодела. Стала пушистой и энергичной. В заботах и хлопотах обрела новую молодость и утраченное здоровье. И еще отлично прожила несколько лет, пока лисята не выросли и не стали самостоятельными.

Так что забота о ком-то, как ни странно, продлевает жизнь. И человек обретает новые возможности. Ему дается новый ресурс - потому что он нужен. Нужен социуму, стае, лисяткам или другим людям, - это неважно. Важно, что нужен. А если нужен - будет жить.
И мы иногда жалуемся и говорим: "когда же я отдохну? я устал от забот и хлопот! Вечно надо о ком-то тревожиться, кому-то что-то отдавать, не спать ночей, делиться, переживать, деньги тратить - сколько можно?". А на самом деле - мы этим и живем. И, так сказать, омолаживаемся. Становимся здоровыми и пушистыми, - так все устроено в мире. Разумно и просто.

Я желаю тебе достаточно солнца, чтобы твои дела были яркими._

Я желаю тебе достаточно дождя, чтобы научиться ценить солнце.

Я желаю тебе достаточно счастья, чтобы твой дух жил.

Я желаю тебе достаточно денег, чтобы осуществить свои желания и мечты.

Говорят, что

- требуется минута, чтобы найти особенного человека,

- час, чтобы оценить его,

- день, чтобы полюбить его;

- но потом всю жизнь, чтобы забыть его.

НАЙДИТЕ ВРЕМЯ ДЛЯ ЖИЗНИ

Вірш Маріо де Андраде (Сан-Паоло 1893-1945), поета, письменника, есеїста та музикознавця.
Один із засновників бразильського модернізму.
________________________

*Моя душа поспішає.*

Я порахував свої роки і виявив, що мені залишилося жити менше, ніж я жив раніше.
Я почуваюся дитиною, яка виграла коробку цукерок: перші він з’їдає із задоволенням, але коли розуміє, що їх залишилося небагато, починає насолоджуватися ними.
У мене немає часу на нескінченні конференції, де обговорюють статути, правила, процедури, внутрішні положення, знаючи, що нічого не доб’ються.
У мене більше немає часу миритися з абсурдними людьми, які, незважаючи на свій вік, не виросли.
У мене більше немає часу боротися з посередністю.
Я не хочу брати участь у зустрічах, де бунтує роздуте его.
Я не терплю маніпуляторів і опортуністів.
Мене турбують ненависники, які намагаються дискредитувати здібніших, щоб узурпувати їхні посади, таланти та досягнення.
У мене занадто мало часу, щоб обговорювати заголовки. Хочу найнеобхідніше, бо душа поспішає. Без великої кількості цукерок в пачці.

Я хочу жити з людьми, які дуже людяні.
Люди, які вміють сміятися над своїми помилками, які не пишаються своїми успіхами.
Які не відчувають передчасного покликання і не тікають від своєї відповідальності.
Які захищають людську гідність і хочуть бути лише на боці правди та справедливості.
Це те, що робить життя вартим того, щоб жити.
Я хочу оточити себе людьми, які вміють торкатися сердець інших.
Людей, які навчилися крізь важкі удари життя зростати через ніжні дотики душі.

Так, я поспішаю, я поспішаю жити з тією інтенсивністю, яку може дати тільки зрілість.
Я намагаюся не витрачати жодної солодощі, яка в мене залишилася.
Я впевнений, що вони будуть смачніші за ті, які я вже їв.
Моя мета – дійти до кінця задоволеним, у мирі з собою, своїми близькими та своєю совістю.
У нас два життя, і друге починається, коли ти розумієш, що у тебе лише одне.

Надішліть його всім друзям віком від 50 років!

***
Стою на колінах, вмиваюсь сльозами,
Не можу молитву сказати словами,
Та Ти наперед усе, Господи, знаєш,
І кожну сльозу із очей витираєш.

Мій Боже, молитва моя не за себе,
Не прагну даремно тривожити небо.
Усе, що потрібно, я, Господи, маю,
За інших людей Тебе нині благаю!..

За тих, хто сьогодні в підвалах ночують,
Хто вдень і вночі страшні вибухи чують,
Хто вже призабув запах свіжого хліба,
У кого від дому немає вже й сліду,

За тих матерів і батьків, що ніколи
Не будуть вести своїх діток до школи,
За доньку і сина, що плачуть ночами,
Бо вже не побачать ні тата, ні мами.

Сьогодні, мій Боже, до Тебе молюся
За діда старого, за сиву бабусю,
Що дні доживають в холодній квартирі
(Тікати стареньким від горя несила).

Молюся й за тих, хто, лишивши родину,
Пішов захищати свою Батьківщину,
За тих, хто людей від поранень лікують,
За тих, хто з вогню кожну душу рятують…

Молитву оцю я щодня в серці ношу,
І милості, милості, Господи, прошу.
Помилуй, утіш, підкріпи кожне серце,
Спаси й збережи від тенет злої смерті.

Зміцни, звесели, в кого руки охляли…
І тих, що про Тебе ніколи не знали,
Поклич за Собою, дай справжнє прозріння,
Хай кожному явиться, Боже, спасіння!

Благаю Тебе, щоб серця не стверділи,
Щоб вміли прощати й любити уміли,
Нехай душа кожна впаде на коліна
Й пізнає, що в Тебе є поміч і сила!..

Стою на колінах, тихенько шепочу,
За інших людей Тебе, Господи, прошу,
Нехай в небеса ця молитва полине:
Помилуй, мій Боже, народ України!

Автор: Леся Данильчик

Боже, Отець наш Небесний, Творець всього видимого та невидимого світу. Помилуй і спаси нас грішних. Захисти від бомбардувань та обстрілів наші міста та селища. Врятуй та збережи наших українських захисників-воїнів, які самовіддано, без сну та відпочинку, у нерівних та важких битвах захищають нашу Батьківщину. Надішли перед ними своє небесне воїнство, яке захищало і захищатиме їх. Дай їм мудрості, стійкості, терпіння, мужності вистояти і перемогти у цій битві із сатаною та його служителями. Захисти і збережи їх, щоб живими і здоровими вони повернулися до своїх родин. Пошли і нам, глибоке і щире покаяння. Пробач та помилуй нас за наші гріхи. Нехай славиться Твоє Пресвяте ім'я завжди нині і повсякчас і на віки віків. Амінь.

Будь ласка, передайте далі. Навіть, якщо самі не молитеся, передайте тим, хто молитиметься. Це дуже важливо: спільна молитва всіх людей має велике значення.